Своя кімната. Одне з перших висловлювань про жінок у літературі, яке стало класикою. Вулф В.

У своєму знаменитому есе Вірджинія Вулф стверджує: головне, чого не вистачало жінкам для творчості, - це своя кімната, щоб усамітнитися, і мінімальний дохід, щоб не голодувати. Таких елементарних речей не могла собі дозволити жодна з її великих попередниць. Джейн Остін писала в їдальні, ховаючи чернетки під серветками, а до 20 століття у жіночого роману практично не було традиції. У цьому есе, однак, Вулф зовсім не збирається відмовлятися від краси і влучності свого складу, властивого її художній прозі. Принадність «Своєю кімнати» полягає в тому, що вона є прикладом спокою розуму, яке, як наполягає Вулф, є визначальним якістю всіх великих художників. Її прозоре і витончене есе присвячено не тільки необхідним матеріальним умовам письменства, а й самовизначення творця. Вперше це есе було опубліковано в 1929 році. З того часу змінилося багато, принаймні, формально, але суть творчості залишилася колишньою, як і необхідність відстоювати свій простір - не тільки для письменства, а й для життя в широкому сенсі. «Своя кімната» виходить в перекладі Дар'ї Горянин.